Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

Одна із книг, нещодавно прочитаних, яка справила величезне враження - «Цинамонові крамниці» Бруно Шульца. Шульц - неперевершений майстер слова, його твори неможливо читати швидко, квапливо гортати сторінки - кожне речення у цій книзі смакуєш, вимальовуєш в уяві. Час від часу виникає бажання повернутися до вже прочитаного уривку. Такі книги, як ця, завжди перечитуєш декілька разів, «відкриваєш» їх заново.

 Досить рідко читаю поезію, тому добре запам´яталася остання прочитана поетична книга: «Маски» Юлії Мусаковської. Дуже гарна поезія.

 Як вибираєте книги для читання?

  Обираю книги й авторів за власним вподобанням. На щастя, час, коли необхідно було читати книги із шкільної та університетської програми і неодмінно дочитувати їх до останньої сторінки  - і байдуже, подобається тобі ця книга чи ні - давно позаду. Якщо починаю читати якусь книгу і розумію, що це «не моя література», що вона мені не до душі, не пробуджує інтересу, то просто відкладаю її вбік.

 Якщо ж говорити критерії, за якими вибираю книги до улюблених, то це стилістична майстерність автора і психологізм. Найцікавіше у художньому творі - те, як автор розкриває внутрішній світ свого героя. Гарною психологічною, часом навіть сповідальною прозою є творчість японських авторів різних часових періодів та епох. Варто згадати хоча б «Записки біля узголів´я» Сей Сенагон. Це, по-своєму, унікальний твір: книга, створена жінкою у X ст. - чи література багатьох народів може похвалитися чимось подібним? Японська проза, як на мене, загалом інтровертна, лірична. Цим вона приваблює мене як читача.

 Можу назвати письменників, що подобаються найбільше, чиї твори читала із задоволенням у різний час: Хорхе Луїс Борхес, Мілан Кундера, Умберто Еко, Йозеф Рот, Терезія Мора, Джон Апдайк, Франц Кафка. Щодо творчості  улюблених українських авторів, мушу відзначити прозу Валерія Шевчука та Галини Пагутяк.

Що можете порадити прочитати іншим?

 Взагалі, радити щось складно. Спробую порекомендувати до читання твір, що дуже подобається особисто мені. Це чудовий історичний роман «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори», написаний у співавторстві Владиславом Івченком та Юрієм Камаєвим. На мою думку, у цій книзі є все, щоб захопити читача - цікавий, добре продуманий сюжет, колоритні персонажі, легкість і невимушеність стилю, гумор. А уважний читач знайде у романі немало алюзій на сучасність. «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» - блискуча книга, що захоплює не лише любителів історії.